- підмет
- [п’і/дмеит]
-та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў (член речення)
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
підмет
Смотреть что такое "підмет" в других словарях:
Бедность гнет, а счастье дмет. — Бедность гнет, а счастье (или: богатство) дмет. См. ДОСТАТОК УБОЖЕСТВО … В.И. Даль. Пословицы русского народа
підмет — 2 іменник чоловічого роду ділянка землі; коноплянище діал. підмет 1 іменник чоловічого роду член речення … Орфографічний словник української мови
підмет — I а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. II а, ч., діал. 1) Невелика грядка, ділянка землі. 2) Коноплище (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
відмет — Відмет: відходи [1;X] … Толковый украинский словарь
ПУК — муж. пучек, пучечек, пучища, новг. пучня, сноп, связка, горсть, охапка, говорят б.ч. о стеблях, прутьях и пр. Пук цветов, букет. Пук бумаг, сверток. Пук лучины, хворосту. Прутковое железо вяжут пучками. Седельные пуки, мягкий подбой под лавками,… … Толковый словарь Даля
підметовий — а, е. Стос. до підмета (див. підмет I). || Який має підмет … Український тлумачний словник
БОГАТСТВО — ср. множество, обилие, изобилие, избыток, излишество. Богатство урожая. Богатство мыслей. | Обилие имущества, животов, денег, яросл., костр. богасьво, архан. богачество, ниж. богатество, ряз. богатель жен., зап. богатье ср. (см. также багатье),… … Толковый словарь Даля
ГНУТЬ — ГНУТЬ, гибать что; гибать более употр. с предлогом делать что либо прямое кривым, или наоборот; сгибать и разгибать; образовать из чего лугу, обруч, угол, не ломая, а сводя концы исподволь. Он гнет не парит, переломит не тужит. Гибали мы ветловую … Толковый словарь Даля
ДОСТАТОК - УБОЖЕСТВО — На бедняка и кадило чадит. Лучше подать через порог, чем стоять у порога. Лучше подать в окно, чем стоять под окном. Дай Бог подать, не дай Бог брать (т. е. подаяние). Приведи Бог подать, не приведи Бог принять! Богатому старость, а убогому… … В.И. Даль. Пословицы русского народа
двоскладний — а, е. Складений з двох частин. •• Двоскла/дне ре/чення речення, у складі якого є два головні члени – підмет і присудок; двочленне речення … Український тлумачний словник
